Робота з підручником

Робота з підручником

      

На думку автора, залучення дітей до самостійної роботи на уроках історії слід робити поступово і починати з 5 класу. Форми роботи можуть бути різними, але до найважливіших відноситься робота з підручником, адже для переважної більшості учнів він є чи не єдиним джерелом з вивчення предмету, а у поєднанні з різними методами і прийомами навчання, може дати систему знань. Цим закладається фундамент для роботи в наступних класах, оскільки така робота сприяє розвитку в учнів самостійності і пізнавальної діяльності. Навички роботи з підручником, засвоєні на уроках, учні закріплюють вдома при виконанні домашнього завдання. В. О. Сухомлинський зауважував: «Спонукайте учнів до читання – найважливішого засобу для успішного навчання. Ніяке захоплення не принесе користі, якщо воно не зачіпає думки, душі, серця». [22 ]

І все ж, навчальна книга не в змозі забезпечити міцні знання автоматично – необхідна системна і різноманітна робота з нею.

Найпростіше завдання – це читання і переказування тексту параграфа. Вже це дає можливість провести своєрідну діагностику класу: швидкість читання, рівень запам’ятовування і відтворення прочитаного, мова учнів.

Наступний крок – віднайти в прочитаному тексті відповіді на запитання учителя. Це розвиває зорову пам’ять учнів і сприяє більш вдумливому підходу до роботи з підручником.

 «Допоможи учителю» - так умовно можна назвати завдання по роботі з підручником для п’ятикласників. Суть його зводиться до того, що учитель, розповідаючи, наприклад, про археологію, просить учнів знайти у підручнику в певному параграфі визначення цього поняття і зачитати вголос. Такі ж питання можуть стосуватися історичних постатей, географічних назв тощо. Це улюблений вид роботи учнів, адже вони допомагають учителю проводити урок. Разом з тим, учні вчаться швидко орієнтуватися в підручнику, самостійно шукати відповіді на запитання, краще запам’ятовувати матеріал. Підручник із «незнайомця» поступово перетворюється на легкого і доступного помічника.

Скласти план параграфа – короткий послідовний перелік питань або тем тексту, він буває простий і складний. Цей вид роботи відноситься до нелегких завдань для п’ятикласників. Безумовно, учням слід пояснити, що таке план, як його складати, як формулювати пункти плану, і, головне, скласти разом з ними план 1-2 пунктів параграфа. Здавалася б, завдання не важке. Але, щоб його виконати, учні уважно опрацюють матеріал підручника, поділять його на смислові частини і дадуть їм заголовки. Обов’язково слід перевірити цю роботу і вказати на помилки. Найважче учням дається лаконічне і чітке формулювання пунктів плану – їх словарний запас невеликий, а  грамотність часто кульгає.

Роботу зі складання розгорнутого плану параграфа, тез слід продовжити і в старших класах, але, здебільшого, за темами, які насичені обширним, багатоплановим фактичним матеріалом, важкими для сприйняття географічними назвами, іменами, поняттями. Наприклад, «Країни Азії, Африки та Латинської Америки», «Розвиток культури» тощо.

Організація роботи з ілюстративним матеріалом, вміщеним у підручнику. Сучасні підручники містять велику кількість репродукцій картин, портретів, малюнків тощо. Вони допомагають більш цікаво розкрити тему уроку, доповнити слова учителя, урізноманітнити роботу на уроці.   Виходячи з вікових та психологічних особливостей п’ятикласників, на вичерпні відповіді в роботі з ілюстративним матеріалом розраховувати не доводиться, але основи роботи все ж закладаються. Знову ж таки, чітко видно рівень розвитку уяви учнів, уміння передати словами побачене, не просто перелічити те, що зображено на малюнку, а й самостійно чи  з допомогою учителя проаналізувати його зміст.

Робота з історичними картами, вміщеними в підручнику. Політична історія України, як і інших держав, не може бути засвоєна і зрозуміла без картографічних знань. Тому вже з перших уроків слід знайомити учнів з прийомами роботи з історичною картою, учити їх читати карту та  співвідносити її з настінною. Доцільно пропонувати учням виконання нескладних завдань: самостійно знайти об’єкт на карті, самостійно визначити словами місцезнаходження названого учителем об’єкта, самостійно назвати, наприклад, сусідів Київської Русі чи сучасної України.

Історичні диктанти  є одним з дієвих способів перевірки якості роботи учня з підручником. Хоч це і не є універсальним та всеохоплюючим методом, тим не менше, якщо проводити їх систематично, матимемо можливість кожного разу перевірити, чи читав учень підручник, чи оволодів основними термінами, поняттями, хронологічними знаннями та знаннями про історичних діячів.

 Роботу з підручником слід проводити і в наступних класах, поступово ускладнюючи її, використовуючи  різні методичні прийоми, спонукаючи учнів виходити за межі підручника при підготовці домашніх завдань, учити їх вмінню виділяти головну думку, робити висновки, складати порівняльну характеристику, наприклад, двох чи декількох країн на основі матеріалів параграфів тощо.

Таким чином, вже в 5 класі закладаються основи самостійної роботи учнів на уроках історії, формуються уміння і навички роботи з картою, підручником, зошитом, що сприяє отриманню учнями більш глибоких і міцних знань, розвитку їх пізнавальних та творчих здібностей, розвитку мислення і мови.