З “Галицько-Волинського літопису» (ХІІІ ст.)
«По смерті ж великого князя Романа, вікопомного самодержця всея Русі, який
одолів усі поганські народи, мудрістю ума додержуючись заповідей Божих. Він бо
кинувся на поганих, як той лев, сердитий же був, як та рись, і губив [їх], як
той крокодил, і переходив землі їх, як той орел, а хоробрий був, як той тур, бо
він ревно наслідував предка свого Мономаха…»
З «Великопольської хроніки» (кінець ХІІІ – початок XIV ст.)
«Хоч галичани й вагалися у своїх роздумах…, однак мусили прийняти князем
Романа, якого страхалися, як блискавки. Адже вони вже добре знали, яку
витончену тиранію й криваву жорстокість виявляє він до своїх підданців. Звідусіль вони терплять утиски, і немає
жодної надії на можливість повстання…
Роман, як увійшов у роль жорстокого тирана, захопив найвидатніших галицьких
достойників, які цього не сподівалися. Кого вбиває, кого живим закопує в землю,
з інших здирає шкіру, розриває на шматки, багатьох простромлює стрілами…
Використовуючи всі види катувань, він являє собою для своїх громадян
жахливішого ворога, ніж для недругів… Звідси й походить відоме прислів’я: «Не
можна безпечно скуштувати меду, доки не винищено бджіл». І завдяки нещастям
інших він сягнув добробуту й за короткий час став могутнім настільки, що
панував всесильно над усіма руськими князями, провінціями»
Погляд історика
В. Татищев, автор «Історії держави Російської»
«Сей Роман Мстиславич, онук Ізяславів, на зріст хоча був не дуже великий,
але широкий і понад міру сильний: з лиця гарний, очі чорні, ніс великий з
горбом, волосся чорне й коротке; вельми ярий був у гніві; запинався, коли
сердився, довго не міг слова вимовити, багато веселився з вельможами, але
п’яним ніколи не був. Воїн був хоробрий і вмілий на військові вправи; найпаче
[це] він показав, коли угрів велике військо з малим своїм розбив. Усе життя
своє у війнах провадив, а в одній був переможений. Через те всім навколишнім
був страшний. Коли йшов на поляків, то сказав: «Або поляків подолаю і підкорю,
або сам не вернусь!» - і збулося останнє.
Г. Хоткевич, український історик
«Мабуть, сильно дався полякам узнаки Роман, бо літописи польські дають силу
легенд про смерть Романа, а польський король побудував навіть спеціальну
каплицю на честь святих, у день яких було убито Романа».
М. Грушевський, український історик
«Він прославив ся своїми побідними походами на Литву, що дуже докучала тоді
північним українським землям, і на Половців. Про приборканнє Литви довго потім
ходили ріжні оповідання; пізніший литовський історик Стрийковський оповідав
переказ, як то Роман, мстячи ся Литві, уживав литовських полонянників до тяжких
робіт, до оранки, так що якийсь Литвин, навчивши ся нашої мови, сказав
приказку, яка потім задержала ся на довго: «Ой, Романе, Романе, лихим живеш,
Литвою ореш!»
Завдання.
.Проаналізуйте документи за планом:
- Внутрішня
політика князя.
- Основні
напрями зовнішньої політики князя.
- Моральні
якості.
- Ставлення
до князя в його країні та за кордоном.
Немає коментарів:
Дописати коментар