Текст 1. «Сей же
король Данило [був] князем добрим, хоробрим і мудрим, який спорудив городи
многі, і церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами, і
братолюбством він світився із братом своїм Васильком. Сей же Данило був другим
по Соломоні…» (Галицько-Волинський
літопис)
Текст 2. «Данило
Романович ішов в авангарді і навіть погромив перші татарські чати… Серед князів
не було єдиного командування, ані якогось спільного плану. 31 травня 1223 р.
стався бій… Княжі дружини й земські полки билися хоробро, але були розгромлені…
Данило врятувався, хоч і був поранений. Погром справив страшне враження по всій
Україні…» ( Д. Дорошенко. Нарис історії
України)
Текст 3. «…Данило
мусив їхати до ханського двору в Сарай над Волгою і був там досить прихильно
прийнятий, але остаточно мусив визнати себе васалом хана. Які були умови
підданства, докладно невідомо, - звичайно татари вимагали від підлеглих країн
деяких контрибуцій й участі у воєнних походах. Таким способом Данило врятував
свою державу від руїни». (І.
Крип’якевич. Історія України)
Текст 4. «Водночас з
політикою внутрішнього зміцнення князівства Данило Галицький у
зовнішньополітичній сфері намагається реалізувати свої плани щодо створення
антиординської коаліції. Князь не тільки примирюється, а й налагоджує
союзницькі відносини зі своїми колишніми ворогами – Польщею, Угорщиною та
Литвою. Шлюб дочки Данила та Володимиро-Суздальського князя Андрія Ярославича,
молодшого брата Олександра Невського, скріпив воєнний союз двох найвпливовіших
руських князів». (О. Бойко. Історія
України)
Текст 5. «…Йому
вдалося здійснити два головні завдання правителя – встановити внутрішній мир у
своїх володіннях і забезпечити їх авторитет в очах сусідів…». (Н. Яковенко. Нарис історії України з
найдавніших часів до кінця XVIII ст.)
Текст 6. «Данило –
найбільша постать в історії Галицько-Волинської держави…Він вів свою діяльність
серед надзвичайно тяжких обставин. З величезними зусиллями він заново об’єднав
розбиту державу, ведучи боротьбу з Польщею, Угорщиною та анархічним боярством.
Нічого не втратив з батьківських земель, забезпечив кордони в Карпатах і від
Вісли, розширив державну територію на північ. Повернув авторитет князівської
влади… Не дав знищити державу татарам, особистими жертвами здобув мир і
підготував свою країну для відсічі орді.
Трудом свого життя він відбудував державу свого батька Романа і поклав
основи під її дальший розвиток». (І.
Крип’якевич. Історія України)
Текст 7. «На тлі тих
складних обставин, в яких йому доводилося діяти, його досягнення були справді
видатними… Проте не всі його плани увінчалися успіхом. Данилові не вдалося утримати Київ, як і не
вдалося йому здійснити свою найважливішу мету – позбутися монголо-татарського
іга. І все ж він спромігся звести тиск монголо-татар до мінімуму. Намагаючись
звільнитись від впливів зі Сходу, Данило звернувся на Захід, тим самим подавши
західним українцям приклад, який вони наслідуватимуть в усі наступні століття».
(О. Субтельний. Україна. Історія)
Текст 8. Одну він
ціль стеріг в своїм житті –
З’єднати землі всіх князівств і вотчин,
Молився він і мріяв стати зодчим
Могутньої воскреслої Русі.
І подолати розбрат і розруху,
Поставити фортеці вздовж доріг,
Щоб заздрий ворог здалеку лиш нюхав
Духмяний запах руських паляниць…
(Й. Кащишин. Сказання про короля Данила)
Немає коментарів:
Дописати коментар