Утворення та зміцнення Московської держави. 7 клас

Після цього уроку учні зможуть:

• Користуючись картою, показувати територію Московської держави та приєднані до неї землі;
• Розкривати суть і наслідки Куликовської битви;
• Характеризувати процес завершення об’єднання земель Північно-Східної Русі навколо Москви;
• Визначати історичне значення падіння золотоординського панування над Руссю;
• Давати оцінку діяльності князя Івана ІІІ;
•  Порівнювати долі Північно-Східної та Південно-Західної Русі;
• Аналізувати джерела інформації;
• Робити висновки, порівняння, узагальнення.

Тип уроку: засвоєння нових знань та умінь.

Обладнання: історична карта; Подоляк Н. Г. Історія Середніх віків: Підруч. Для 7-го кл. загально освіт. Навч. закл. – К.: Ґенеза, 2007; портрети Дмитрія Донського та Івана ІІІ; схема Куликовської битви; історичні джерела; зображення герба Московської держави Івана ІІІ.

Основні поняття: «централізована держава»; «монголо-татарське ярмо»;

Основні дати: 1380 р. – Куликовська битва; 1480 р. – кінець ординського панування;  1497 р. – Судебник; 1502 р. – Золота Орда припиняє своє існування.

Хід уроку

                                                                Хто визволиться сам - той буде вільний,

                                                                            Хто визволить кого - в неволю візьме.

                                                                                                                       Леся Українка

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь

Слово учителя

У світовій історії XV століття, особливо його друга половина, займає особливе місце, знаменуючи закінчення Середньовіччя та перехід до Нового часу.

Змінювалася політична карта Європи та світу.

Завдання: Які значимі події відбулися у провідних країнах світу у др. пол. XV століття?

Країна	Події
Англія	Поразка у Столітній війні; війна Білої та Червоної троянд; зміцнення королівської влади
Франція	Закінчення Столітньої війни, перетворення Франції на могутню централізовану державу
Іспанія	Завершення Реконкісти; об’єднання Іспанії
Італія	Залишалася роздробленою
Священна Римська імперія	Залишалася роздробленою
Північно-Східна Русь	?

Отже, Європа оновлювалась, відходила від старих традицій та шукала свої шляхи до вирішення проблем, йшов процес об’єднання розрізнених територій та утворення централізованих держав.

Ці зміни не оминули і Північно-Східну Русь.

Вправа «Мікрофон»

1. Що ми вкладаємо в поняття «Північно-Східна Русь»?
2. Схарактеризуйте становище Північно-Східної Русі  у ХІІІ- XIV ст.
3. Якими вам бачаться першочергові завдання для Північно-Східної Русі?

ІІІ. Мотивація

Дійсно, перед землями Північно-Східної Русі постало два головних завдання:

• Завершення об’єднання і утворення єдиної централізованої держави;
• Визволення від монголо-татарської залежності.

На цьому уроці ми:

• дізнаємося, як московським князям вдалося вирішити ці завдання,
• дамо відповідь на запитання: якими визначними подіями для Русі було позначене XV століття, і свої висновки занесемо до таблиці.

ІV. Засвоєння нових знань і умінь

Слово учителя

В XIV ст. Північно-Східна Русь зробила вагомі кроки до виконання цих завдань. Значною мірою вони були пов’язані з іменем князя Дмитрія Івановича, внука Івана Калити.

Повідомлення учня

Дмитрій Іванович – великий князь московський з 1359 р. і владимирський з 1362 р. ( з перервами), православний святий. На московський престол вступив у 9-річному віці, оточений з усіх боків сильними суперниками, ладними використати найменшу можливість, щоб забрати у нього велике князювання чи розтягнути московські землі по частинах. Молодий князь завдяки своєму оточенню не розгубив того, що залишили йому у спадок дід і батько, а, навпаки, успішно продовжив їх справу. В 1362 р. одержав ярлик на велике владимирське князювання. В 1367-1368 рр. Дмитро Іванович заклав білокам’яний Кремль в Москві, з того часу і до сьогодні Москву називають «білокам’яною». Літописи повідомляють, що кам’яні стіни виростали на очах. Так само швидко розповсюджувалася необмежена влада юного московського князя на сусідніх князів. Йому вдалося підкорити Твер (1375 р.). В 1370-ті роки Дмитро Іванович усі сили зосередив на об’єднанні руських земель для боротьби проти Золотої Орди.

Слово учителя

Дмитрій Іванович зміцнював свою владу і це не викликало яких-небудь відгуків в Орді. Їм було не до того. («Свині не до поросят, коли її ріжуть»). В Орді не втихала боротьба за ханський престол: Кульну убив Навруз, Навруза знищив Кідир, Кідира убив власний син Темір-хан. Проти Темір-хана підняв повстання темник Мамай і оголосив ханом Абдуллаха. Темір-хан втік і був убитий. Доки Мамай переслідував Темір-хана, престол зайняв новий хан – Ордумелік. Загалом, з 1360 до 1380 рр. в Орді змінилося понад 20 ханів.

Вправа «Мікрофон»

Про які явища у Золотій Орді свідчать ці факти?

Порівняйте внутрішнє становище Північно-Східної Русі й Золотої Орди.

Слово учителя

Дмитро Іванович утвердився на великокнязівському престолі у 1362 р., а в 1363 р. літописці руські помітили в Орді темника Мамая. Їм доведеться зіткнутися в одній з найбільших битв Середньовіччя. Один очолить боротьбу за звільнення, інший – за збереження держави, створеної Батиєм. Князь Дмитрій прагнув об’єднати Північно-Східну Русь, Мамай – до припинення феодальних усобиць і встановлення одноосібної влади. Питання було в тому, хто перший встигне: Дмитрій Іванович об’єднати землі Північно-Східної Русі чи Мамай мобілізувати ординські сили для придушення московської непокори.

У 1378 р. монголо-татари під командуванням Бегіча потерпіли поразку у битві на березі р. Вожі. Мамай, який не був ханом, оскільки не належав до спадкоємців Чінгісхана, але мав великий вплив в Орді, почав збирати сили для походу на Русь. Дмитрій Іванович також. Мамай заручається підтримкою литовського князя Ягайла. Дмитрій Іванович – підтримкою руських князів.

Робота з підручником с.195-196

Робота зі схемою «Куликовська битва» (зображення на дошці)

Доповнення учителя

Битва відбулася 8 вересня 1380 р. на Куликовому полі за Доном. З трьох боків воно було оточене річками з високими берегами, а за річками росли густі ліси. Це позбавляло татарську кінноту маневру і давало тактичні переваги князю. Сам князь вирішив битися у пішому строю: «Хочу з вами спільну чашу випити і однаковою смертю померти».

Як це характеризує князя? Чому він приймає таке рішення?

Спільній битві передував двобій двох богатирів: Пересвєта і Челебея. «І вдарилися міцно списами, і списи переломились, і обидва впали вони з коней своїх на землю мертвими, і коні їхні впали».

Битва була запеклою. Татари зім’яли передовий полк, та не змогли подолати полк правої руки і великий полк. Але їм вдалося розбити полк лівої руки і зайти в тил війську московського князя. Вони вже майже святкували перемогу, коли на поле, як сніг на голову, вилетів засадний полк. Це було так несподівано, що татари кинулися втікати. Мамай, бачачи поразку свого війська, кинув ставку і теж втік.

Мамай и витязи,оружье побросав,

От нашея руки бегут, спешат стремглав:

Им степь широкая, как тесная дорога…

А русский в поле стал, хваля и славя Бога.

Перемога руського війська була повною, але дісталася вона дорогою ціною: 60 тис. загиблих (їх хоронили впродовж 8 днів), багато поранених, в тому числі і князь Дмитрій Іванович. Після цієї перемоги Дмитрія Івановича назвали «Донським». В 1988 р. його було причислено до лику святих.

Вправа «Мікрофон»

Куликовська битва не звільнила Русь від монголо-татарського панування. Уже через два роки хан Тохтамиш здійснив похід на Москву, спаливши її та знищивши багатьох жителів. У чому ж тоді полягало значення цієї битви?

Варіанти відповіді учнів.

·         Після Куликовської битви Орда неодноразово здійснювала набіги на Русь, але більше не наважувалася на битву у відкритому полі.

·         Послаблення Орди.

·         Початок відродження національної самосвідомості жителів Північно-Східної Русі.

·         Москва продовжувала зміцнювати свої позиції і було цілком очевидно, що саме вона стане столицею новоствореної держави.

·         Звістка про перемогу руських військ сколихнула Європу.

·         Ця подія відображена у багатьох джерелах: літописах, «Сказання про Мамаєве побоїще», «Задонщина» - все це свідчить про те, якого великого значення надавали на Русі перемозі на Куликовому полі.

Слово учителя

Помираючи, Дмитрій Донський розділив Московське князівство на уділи між своїми синами. Старшому синові – Василю І, не погодивши з ханом Золотої Орди, він передав у спадок велике князівство Владимирське. Цей князь не виявив блискучих талантів ні як полководець, ні як дипломат чи державний діяч, але він не розгубив того, що надбав його батько, зберіг все це і зміцнив.

Після смерті князя Василь І залишився князювати його 10-літній син. На Русі почалася боротьба між феодалами, кривавий розбрат, що тривав 30 років.

Нова сторінка історії Північно-Східної Русі пов’язана з ім’ям Івана ІІІ.

Російський історик Карамзін в «Історії держави Російської» главу про Івана ІІІ починає такими словами: «Звідси історія наша приймає гідність дійсно державну, описуючи не безглузді бійки князівські, але діяння царства, що набуває незалежності та величі. Різновладдя зникає разом з нашим підданством; утворюється держава сильна, ніби нова для Європи і Азії, які, дивлячись на неї  з подивом, пропонують їй знаменне місце в їх системі політичній». Характеризуючи діяльність Івана ІІІ, додає: «…він є герой не лише російської, а й всесвітньої історії».

Завдання: В цій частині уроку ми схарактеризуємо діяльність Івана ІІІ і зробимо висновок: чи дійсно він гідний слів, які сказав про нього історик?

По-перше, за час його правління територія держави збільшилася в 6 разів. Про який напрям його діяльності свідчать ці цифри?

Робота з картою.

Іван ІІІ приєднав:

• 1463 р. -  Ярославське князівство;
• 1474 р. – Ростовське князівство;
• 1478 р. – Новгородська земля;
• 1485 р. -  Тверське князівство;
• 1485 р. -  В’ятська земля.

Отже, більшість земель Північно-Східної Русі були об’єднані навколо Москви під владою Івана  ІІІ.

По-друге, в літопису щодо Івана ІІІ є такі слова: «И взрадовавшеся  все людие радостию великою зело». Яка подія в той час могла викликати таку неймовірну радість серед людей Русі?

Ставши володарем великої держави, Іван ІІІ вважав принизливим для себе і для його держави платити данину Золотій Орді. В 1476 р. Іван ІІІ припинив виплату данини Орді.

В 1480 р. хан Ахмат з величезним військом рушив на руські землі. Давно уже на чолі Орди не стояв діяч такого масштабу: дипломат, полководець, державний діяч. Він вирішив нагадати Русі «Батиєві часи», повернути роки, коли орди хана Батия громили і спустошували Русь.

Вислови позицію

Наскільки реальними були його плани і чому?

Хан заручився підтримкою литовського князя Казимира IV. Іван ІІІ – кримського хана, давнього ворога Золотої Орди. Кримський хан повинен був «нейтралізувати» Литву. Похід хана Ахмата закінчився «Стоянням на Угрі» (1480 р.). За свідченням літописів, це  стояння зовсім не було тихим і мирним: ординці неодноразово пробували перейти річку, обстріли лучників.

Але чим довше стояли ординці на Угрі, тим менше у них було шансів на успіх. Нарешті на початку листопада Орда почала відступати по всьому фронту.

Вправа «Мікрофон»

Що це означало для Північно-Східної Русі?

Чому Русь перемогла?

Які наслідки перемоги над монголо-татарами?

Творче завдання: Хан Ахмат, оговтавшись від поразки, прислав Івану ІІІ грамоту з вимогою сплатити данину і визнати владу Орди. Історія замовчує, надіслав Іван ІІІ листа у відповідь чи ні. Спробуйте уявити: яким міг би бути цей лист? Які аргументи міг навести Іван ІІІ для відмови хану Ахмату?

Отже, кому вдалося виконати завдання, які стояли перед Руссю? Що сприяло цьому?

Який запис до таблиці слід зробити? (Звільнення від монголо-татарської залежності. Утворення Московської держави)

Завдання: Іван ІІІ об’єднав більшість земель Північно-Східної Русі в єдину державу – Московську і звільнив її від ординської залежності. Якими повинні бути подальші кроки князя?

Вправа "Карта понять або ідей"

Завдання: опрацювати джерела і скласти схему "Політика Івана ІІІ"

Робота із джерелами

Завдання для 1 групи (1 ряду)

«Формування єдиної території Московської держави тісно перепліталося не лише з концентрацією влади в руках великого князя московського, а й зі створенням загальнодержавної системи управління.

Влада великого князя невпинно зміцнювалася, що виявлялось в розповсюдженні службово-підлеглих відносин між князем і  всіма верствами суспільства, в тому числі й  вищими. В їх основі лежали не договірні відносини, що були характерні для країн Західної Європи і фіксували як обов’язки, так і права й навіть привілеї тих чи інших соціальних груп, а жорстке підпорядкування і покірність волі великого князя. Припиняються від’їзди бояр від князя. Утверджується форма звернення бояр і князів до государя: «Я єсмь холоп твій», - немислима для відносин між сеньйором і васалом. Посол Німецької імперії Сигізмунд Герберштейн на поч. XVI ст. відмічав: «На Русі всі вони називають себе холопами, тобто рабами государя… Цей народ знаходить більше задоволення в рабстві, ніж в свободі».

Окрім підданства, авторитет великокнязівської влади зміцнювався і завдяки появі нової державної символіки. Так, після смерті своєї першої дружини, Іван ІІІ в 1472 р. одружився вдруге з племінницею останнього імператора Візантії Софією Палеолог. Сам шлюб уже був свідченням претензій великого князя на візантійську спадщину, про це свідчить запозичення імперського герба у формі двоголового орла. В часи правління Івана ІІІ з’являються і такі символи влади, як корона – знаменита «шапка Мономаха», що нібито дісталася київському князю Володимиру Мономаху  від діда Костянтина – імператора Візантії як знак царської гідності (мал. с. 200), а також держава і скіпетр. Новий титул – «государ всєя Русі», також піднімав престиж великокнязівської влади, відображав наміри взяти під контроль всі руські землі, в тому числі й ті, що знаходилися у складі Великого князівства Литовського. Віднині лише він приймав найважливіші рішення: оголошення війни і миру, збір військових сил країни, призначення на вищі державні посади тощо.

В 1485 р. на місці старої білокам’яної фортеці Дмитрія Донського починається будівництво нового Кремля, що, окрім військово-оборонного, мало й політичне значення: він символізував єдність і велич Московської держави».

Завдання для ІІ групи (2 ряду)

«Формування єдиної території Московської держави тісно перепліталося не лише з концентрацією влади в руках великого князя московського, а й зі створенням загальнодержавної системи управління.

Разом з князем Московською державою керувала рада бояр – Боярська дума. Членів Боярської думи призначав сам великий князь з представників князівських і боярських родів. Неодмінно бралися до уваги знатність і походження, згідно з якими бояри займали місце в Думі (це називалося місництвом і строго вираховувалося).

Члени Думи відали окремими галузями державного управління: тисяцький очолював міське ополчення, казначей був охоронцем державної скарбниці, дворецький відповідав за князівське двірцеве господарство, намісникам належала влада по волостях, тобто в територіальних округах. Намісники збирали податки з населення, стежили за виконанням князівських указів, вершили суд. Керуючи, як правило, не більше року, вони отримували право на «корм» – окремі побори з населення на власну користь. Така система місцевого управління називалася кормлінням.

В 1497 р. було прийнято Судебник – перший збірник законів єдиної держави. В ньому було чітко визначено владні повноваження посадових осіб, норми покарання за злочин. Судебник також започаткував юридичне оформлення залежності селян від їхніх землевласників. Було встановлено Юріїв день (26 листопада), за тиждень до якого і тиждень по якому селянинові дозволялося переходити до нового господаря»

Завдання для ІІІ групи (3 ряду)

«В часи Івана ІІІ існували вже три самостійні татарські орди. Золота Орда, виснажена міжусобицями, доживала свій вік. Поруч з нею утворилася в Чорномор’ї Кримська Орда, в якій правила династія Гіреїв. В Казані в середині XV століття також було засновано орду. Користуючись незгодами і постійними міжусобицями серед татар, Іван ІІІ поступово добився того, що підпорядкував Казань своєму впливу і зробив казанського хана своїм підручним. З Кримським ханом у Івана ІІІ склалася міцна дружба, оскільки вони мали спільного ворога – Золоту Орду, проти якої діяли спільно. Стосовно Золотої Орди, то Іван ІІІ припинив будь-які залежні стосунки: перестав платити данину з 1476 р., не їхав в Орду, не виявляв поваги до хана. В 1480 р. в результаті «стояння на Угрі» закінчилося монголо-татарське панування над землями Північно-Східної Русі. А сама Орда розпалася у 1502 р.

Не були мирними стосунки Івана ІІІ з Литвою. Не бажаючи посилення Москви, Литва підтримувала проти Москви Великий Новгород і Твер, піднімала проти Івана ІІІ татар. Посилення польського впливу і католицької пропаганди в Литві призвело до того, що частина незадоволених князів стала приймати підданство Москви. Так, Іван ІІІ прийняв до себе князів Новгород-сіверського та Чернігівського з великими землеволодіннями по Дніпру та Десні. Це наближало зіткнення Литви з Москвою. Війна тривала з 1500 до 1503 р., до того ж на бік Литви став Лівонський орден, а на бік Москви – кримський хан. Війна закінчилася на користь Московської держави, Іван ІІІ утримав усі набуті ним землі.

Лівонський орден, не дивлячись на окремі військові  перемоги, теж уклав з Москвою перемир’я на невигідних для себе умовах.

До Івана ІІІ Московське князівство поступалося і програвало; тепер московський великий князь сам починає наступати на своїх сусідів і, збільшуючи із заходу свої володіння, відкрито висловлює претензії на приєднання до Москви всіх земель, що колись входили до складу Київської Русі, як cпадкоємець давньоруської держави.

В джерелах XV ст. вже зустрічається назва «Росія».

Воюючи зі своїми західними сусідами, Іван ІІІ шукав дружби і союзів у Європі. Москва встановила дипломатичні відносини з Данією, Німеччиною, Угорщиною, Венецією, Туреччиною та іншими державами.

Московська держава поступово входила до кола європейських міжнародних відносин і починала своє спілкування з країнами Заходу»

Зразок  схеми «Поліитика Івана ІІІ»

• Створення загальнодержавних органів управління;
• Створення єдиного законодавства;
• Піднесення авторитету московських государів;
• Встановлення дипломатичних відносин.

Завдання: проаналізувати джерела і схарактеризувати основні напрями внутрішньої та зовнішньої політики Івана ІІІ. Яких успіхів він досягнув?

Повідомлення учнів

Висновки

Чи дійсно Іван ІІІ гідний тих слів, що про нього сказав історик М. Карамзін?

V. Узагальнення та систематизація знань

1. Зверніть увагу на слова епіграфа нашого уроку. Якщо використати ці слова стосовно Північно-Східної та Південно-Західної Русі, які висновки можемо зробити? (Північно-Східна Русь визволилася від татарського ярма самостійно і тому стала вільною. Південно-Західну Русь від монголо-татар звільнило Велике князівство Литовське, і українські землі потрапили в неволю до литовців). Чому так по-різному склалися долі земель, що раніше входили до складу  Київської Русі?
2. Кожне століття залишає по собі  в пам’яті нащадків щось своє, неповторне, притаманне лише йому. Що залишило для сучасної Росії XV століття?

VІ. Підсумки уроку. Оцінювання

Слово учителя

XV століття добігало кінця, Русь переступала у XVІ століття.

В Москві закінчував своє життя великий владимирський і московський князь, тепер уже «Іоанн, божою милістю государ вся Русі, і великий князь владимирський, і московський, і новогородський, і псковський, і тверський, і  югорський, і пермський, і болгарський і інших». В переписці з Лівонією і німецькими князями вживався вислів «цар вся Русі», у відповідних грамотах його дедалі частіше називали «царем» і навіть «імператором». До нього часто зверталися з проханнями і знатний боярин, і простолюдин такими словами: «Государю великому князю Івану Васильовичу, вся Русі холоп (такий-то) б’є чолом».

Іван ІІІ помер 27 жовтня 1505 р. на 67-му році життя, після 44 років правління.

XVІ століття принесло Русі багато тривог, хвилювань та випробувань. Але, як зауважив Ю. Алексєєв, автор книги про Івана ІІІ, «корабель оновленої російської державності впевнено виходив в океан світової політики».

VІІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати матеріал §19. Скласти план п.4-5.
2. Написати ессе "Іван ІІІ - "герой не лише російської, а й всесвітньої історії".