На рубежі Нового часу Схід був найбагатшою і населеною
частиною світу. В 1500 р. у країнах Сходу (Азія і Північна Африка) проживало
майже 288 млн. чол., або 68%населення всієї Землі. Включно до промислової
революції в Європі на нього припадало 78% світового промислового
(мануфактурно-ремісничого) виробництва.
Тут були родючі землі, які давали порівняно високі
врожаї. Наприклад, середня врожайність пшениці в Індії у другій половині XVI ст.
складала 12,6 ц. з гектара, ячменю – 13,1 ц., тоді як в країнах Західної Європи
– 7 – 8ц. з гектара. В 1500 р. із 31 найбільшого міста світу з населенням
більше 100 тис. кожне, 25 знаходилося на Сході і тільки 4 в Європі (2 в
Африці). Практично до початку XIX ст. країни Сходу експортували в
Європу основному споживчі товари та іншу готову продукцію. Вони поставляли
медикаменти, прянощі, каву, цукор, чай, вишукані бавовняно-паперові тканини,
кашеміри, шовкові вироби та інші предмети розкоші.
У порівнянні із Заходом, Схід був краще забезпечений
продовольством, особливо хлібом. Приріст населення в Азії в XVI ст.
складав 35%. Положення народних мас було достатньо стабільним, кращим ніж у
Європі.
У порівнянні із Сходом, Європа виглядала бідною і
відсталою частиною світу. В 1500 р. в країнах Заходу (католицькі країни Європи)
було 68 млн. жителів або 16% всього населення Землі. На Європу (без Росії)
припадало близько 18% світового промислового виробництва, у перерахунку на душу
населення це було дещо менше ніж на Сході. Приріст населення – 25% у XVI ст.
був нище ніж у Азії. Лише 2 держави Південної Європи – Італія і Іспанія були на
рівні Сходу, до них поступово підтягувалися Фландрія, Франція, Англія і деякі
інші землі на північному заході Європи.
Не дивлячись на це, а також на відносну слабкість і
нерівномірність розвитку, Захід робив все зростаючий вплив на хід світових
подій. Його динамізм і в кінцевому рахунку його роль у світовій історії зовсім
не відповідали і не витікали із чисельності його населення, його багатств і
інших умов матеріального життя. Абсолютно ясно, що роль Заходу визначалася
факторами іншого порядку, насамперед так званим людським фактором,
"культурою людини", яка витікала із особливостей західної
цивілізації.
Ця нова цивілізація склалася на Заході у Х – ХІ ст. на
базі античних традицій і вчення західно християнської (католицької) церкви. Її
основу складала вільна людина, самостійний і незалежний індивід, який володів
особистими правами і привілеями. На відмінну від Сходу, на Заході переважало
індивідуальне начало, перевага приватних інтересів над суспільними. Чисто
християнська ідея боголюдяності всіляко зміцнювала це начало і вимагала від
кожної людини безкінечного самовдосконалення "співпраці" з богом. В
поєднані з віковими традиціями приватної власності це сприяло створенню
соціальних і ментальних структур, які володіли величезним потенціалом
саморозвитку. Якраз на базі цих структур розвинувся зовсім особливий тип особи,
який прирікав західну людину на безкінечні пошуки Нового.
На протязі всього життя людина Заходу прагнула
вирізнитися, виділитися із маси собі подібних і зайняти особливе, лише йому
властиве положення. На Заході люди мінялися з тим як постійно міняються закони
природи. Не було нічого незмінного і неважливо, що чимало новинок приходило
ззовні. Ми вже знаємо, що значна частина технічних винаходів, наприклад,
вогнепальної зброї, паперу, водяного колеса, вітрильників, книгодрукування і
багато інших були зроблені на Сході. Але на Заході вони швидко доводилися до
досконалості і давали імпульс до нових відкриттів. Неможливо перерахувати все
те нове, що з’явилося в Європі на рубежі Нового часу. Мінялося все – політика,
розуміння любові, філософія, фінанси, мистецтво і технологія. Всі ці зміни
відображали своєрідну духовну атмосферу, яка панувала на Заході, були проявом
того духовного настрою, того духа Фауста, який змушував західну людину заради
власного задоволення проникати в таємниці природи і мандрувати в далекі країни.
Європейці залишили сотні записок, малюнків, замальовок про свої мандрівки за
морями і океанами. Але ми не знаємо ні одного опису Європи, який був би
зроблений китайським або індійським мандрівником. Навіть мусульмани приїздили
на Захід в крайньому випадку, коли було дуже потрібно, головним чином у
справах, пов’язаних із державними інтересами.
У порівнянні із Заходом , Схід був нерухомий. Люди не
змінювалися на протязі декількох поколінь. Придане бабусі вєтшало, але не
старіло. На Сході переважало спільне начало, конформізм, який витікав із
переконання, що існують загальні закономірності, за якими кожна людина повинна
влаштовувати своє життя. Ця ідея про вічні і об’єктивні закони, а також
перевага спільного начала над приватним, колективу над
особистістю(індивідуальністю) визначили наперед інерційність життя і думки. Маса
придушувала (подавляла) одиницю і не давала їй можливості проявити себе.
Вірність минулому, насамперед заповітам великих предків, які відкрили закони
правильного життя, домінували в системі східних цінностей. Тільки їх дійсне або
уявне порушення примушувало східних людей шукати нові шляхи їх вирішення, які б
були покликані в кінцевому рахунку відновити звичний порядок речей.
Динаміка Заходу, перевага його цінностей проявилися
далеко не відразу, а головне не у всіх сферах людської діяльності. Включно до
середини XVII ст. у Заходу не було переваг в області військової
справи, він як і раніше відставав від Сходу у сфері матеріального виробництва і
рівня життя, тобто в співставлюваних і такі, які легко встановлюються областях
людського співжиття. І тільки в кінці XVII ст. перевага Заходу стала
очевидною. Тоді ж стали відмічати "відставання" Сходу. Разом з тим
слід відмітити, підкреслюють студенти, що це "відставання", як і
"випереджаючий розвиток" Європи було не більше ніж зовнішнім проявом,
видимим наслідком їх попередньої історії. На рубежі Нового часу в Західній
Європі не відбулося і не відбувалося нічого надприродного. "Європейське
диво" XVI – XVII ст. було простим і природнім
нагромадженням результатів, які раптово для інших виявили нову якість.
"Відставання" Сходу – це також результат його власного розвитку. До
ХІХ ст. включно його ніхто не переривав і не зупиняв. Але на відмінну від
Європи, воно йшло іншими шляхами, на базі інших соціальних і релігійних
цінностей.
Джерело: Інтернет
Немає коментарів:
Дописати коментар