Після цього уроку учні зможуть:
·
Характеризувати процес
радянізації на західноукраїнських землях,
·
визначати позитивні
й негативні зміни, що відбулися внаслідок радянізації на західноукраїнських
землях;
·
описувати процес
ліквідації УГКЦ;
·
висловлювати власні
судження щодо героїчної боротьби ОУН і УПА у повоєнні роки;
·
давати оцінку
операції «Вісла»;
·
аналізувати
документальні джерела;
·
критично оцінювати
історичні процеси, їх висвітлення істориками в радянські часи.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань.
Форма проведення
уроку: урок проблемного викладу матеріалу.
Обладнання: карта України, плакат «Історія, якої не
знаємо. Чи не хочемо знати?», портрети діячів націоналістичного руху, Турченко
Ф. Г., Панченко П. П., Тимченко С. М. Новітня історія України (1939-2001):
Підручник для 11-го кл. серед. загальноосв. навч. закл. – К.: Ґенеза, 2001.
Основні поняття і терміни: радянізація, націоналізація, індустріалізація,
колективізація, культурна революція, УГКЦ, операція «Вісла».
Основні дати: 1942-1953 рр. – діяльність УПА; 1946 р. – Львівський
неканонічний собор УГКЦ, який прийняв рішення про скасування Берестейської Унії
1596 р.; квітень-травень 1947 р. – операція «Вісла»; 5 березня 1950 р. –
загибель Р. Шухевича.
Хід
уроку
І.
Організаційний момент
В одному з
вересневих 2008 р. номерів газети «Дзеркало тижня» було надруковано статтю
Марії Гассан, українки, яка уже понад 20 років живе у Швеції і займається
вивченням історії. Аналізуючи українську історію, авторка пише: «Знайдеться
мало країн, в яких минуле так вперто нагадує про себе в повсякденному житті, як
в Україні. Та це й не дивно. Століттями історія писалася не українцями, не для
українців і не про українців».
Дійсно, в історії
України можна знайти чимало подій, фактів, особистостей, які неоднозначно висвітлюються,
оцінюються як громадянами України, так і представниками тих, кому в Україні
належала влада. Іншими словами, історію України тривалий час писали переможці.
До таких
неоднозначних сторінок нашої історії належить і тема сьогоднішнього уроку: «Радянізація
західноукраїнських земель». На цьому уроці ми з вами, по-перше, схарактеризуємо
основні події цього періоду на західноукраїнських землях; по-друге,
проаналізуємо і спробуємо висловити якщо не оцінку, то, принаймні, своє
ставлення до цих проблем.
А що деякі питання
нашої теми є справжніми проблемами сьогодення – це дійсний факт. Достатньо
увімкнути телевізор і послухати виступи лідерів держави, лідерів провідних
українських партій, простих громадян з різних регіонів України, щоб зрозуміти –
це ті проблеми, що нас роз’єднують, спричиняють напруженість у суспільстві.
А тому ми
спробуємо подивитися на ці події очима громадян незалежної України та описати
ці події з позицій громадян України.
Допоможуть нам в
цьому поняття, дати, портрети історичних діячів, а також ваші дослідження.
Розглядаючи питання
про радянізацію західноукраїнських земель, ми з вами складемо таблицю «Плюси та
мінуси радянізації», відповідно І та ІІ варіанти. Ця таблиця допоможе нам
зробити висновки: що принесла цьому краю радянізація? Висновки
робимо на основі конкретних фактів:
Сподіваюсь на вашу
участь в обговоренні проблемних питань, на ваше власне бачення цих проблем і
шляхи їх вирішення, бо, без зайвого пафосу можна сказати, що ви – майбутнє
України і ваші слова та оцінки будуть визначальними в майбутньому.
30 червня 1945 р. Олександр Довженко занотував у щоденнику: "Об’єдналися усі українські землі. Буде єдине стадо і єдині пастирі. Усі тепер будем однакові".
Питання для
обговорення
Яке поняття так
образно відтворив у своєму висловлюванні О. Довженко?
Про які об’єднані
землі йде мова?
Покажіть їх на карті.
Які «єдині пастирі»
він мав на увазі?
Чому людей називає
стадом? Через зневагу чи з якихось інших причин?
Що таке радянізація?
Вправа «Закінчіть
речення»
1) Свій
тріумфальний похід по Західній Україні радянська влада почала з установлення
радянських органів влади. Яких? Але такий факт: серед секретарів обкомів не
було жодного вихідця з західних земель, усі приїжджі; а серед 15 тис. посад в
обкомах партії в Західній Україні місцеві займали менше 2 тис. Тільки в 1945 р.
зі східних областей до західних приїхало понад 35 тис. осіб. Це були партійні,
комсомольські працівники, спеціалісти с/г, промисловості, освіти та охорони
здоров’я, працівники прокуратури та міліції. Ці люди в переважній більшості не
знали специфіки краю, його особливостей і традицій. Ці факти
свідчать … (Про недовіру до місцевих кадрів).
2) Було одержавлено
промислові підприємства, банки, земля, ліси, надра тощо. При цьому великі
підприємці, землевласники, населення прикордонних регіонів було виселено до
віддалених районів СРСР ( ви можете навіть назвать конкретну адресу). Ці явища
мають назву … (Націоналізація, депортація).
3) Було створено
Раду допомоги у відбудові цього регіону. Виділено на відбудову 10 млрд. крб.
Регіон було визначено пріоритетним. Введено посаду заступника голови уряду
УРСР, заступників профільних міністерств з питань радянізації, у ЦК КПУ було
створено спецвідділ у справах західних областей. Ці факти свідчать … (Про важливість
цього регіону і цього питання).
4) Було побудовано
2500 тис. великих та середніх підприємств, оснащених найсучасним устаткуванням
і обладнанням; реконструйовано сотні старих підприємств; було створено нові
галузі помисловості (металообробна, машинобудівна, приладобудівна, хімічна
тощо); випуск промислової продукції зріс у 10 разів порівняно з 1940 р.;
відбулись якісні зміни у традиційних галузях виробництва (лісовій,
нафтодобувній) – їх продукція стала перероблюватись на місцях, а не у вигляді
сировини вивозитись за межі краю; було відкрито родовища корисних копалин. (
Ану доведіть, що ви вчили географію не за принципом: вивчив, здав, забув.
Згадайте, якими корисними копалинами багатий цей край.). Якщо питома вага
промислових підприємств західних областей у всій промисловості України в 1940
р. становила 4,7%, то в 1948 р. – 12,6%. Питома вага робітників зросла у 2
рази. Повільними темпами розвивалася легка, харчова галузі промисловості. Ці
факти свідчать про проведення на західноукраїнських землях …(Індустріалізації).
Результатом стало … (Перетворення на індустріально-аграрний край; на
кінець 50-х рр. промисловий рівень розвитку Західної України був таким самим,
як і в східних областях України).
5) А тепер такі цифри: на поч. 1946 р. у Західній Україні нараховувалося 158
колгоспів, в 1948 р. – 1762, 1949 р. – 6098, 1950 р. – 7190 колгоспів, що
об’єднували до 98% селянських господарств. Вповаджувалася широка мережа МТС.
Отже, на західноукраїнських землях проводилася … (Суцільна колективізація).
Якими методами можна було цього добитися? Дійсно, в період з 1945 по 1950 рр.
було вислано, за різними даними, від 300 тис. до 500 тис. західних українців.
6) Після смерті
митрополита А. Шептицького у 1944 р. у короткий термін було заарештовано і
ув’язнено митрополита Й. Сліпого, майже всіх єпископів, проведено арешти
серед духовенства.У 1946 р. в Києві відбувся закритий судовий процес проти
греко-католицької ієрархії на чолі з митрополитом Й. Сліпим. Тоді ж у Львові
було поведено псевдособор, який приймає рішення про скасування Берестейської
уніі 1596 р., розрив з Римом і про «возз’єднання» греко-католицької церкви з
Російською православною церквою.УГКЦ змушена була перейти у підпілля. Ініціатор
і організатор собору єпископ Г. Костельник був застрелений на одній з вулиць
Львова.
За схожим сценарієм
розгорталися події і у Закарпатті. Там «возз’єднання» з Російською православною
церквою відбулося у серпні 1949 р. А до цього до липня 1947 р. від мукачівської
єпархії відібрали 73 церкви, 15 священників було заслано до Сибіру, 3 убито, а
36 втекли за кордон. На мукачівського єпископа Г. Ромжу було вчинено замах, але
він залишився живим. Пізніше він був отруєний в лікарні. Після цього закрили
всі греко-католицькі церкви і 50 священників засудили до різних строків
ув’язнення. Таким чином, … (Було ліквідовано греко-католицьку
церкву, багатьох священнослужителів було піддано репресіям)
7) В 1939 р.
на західних землях працювало лише 135 українських шкіл, 70% населення було
неписьменним, серед студентів вузів українці становили лише 3%. Вже в 1945/46
рр. в західних областях налічувалося 6,5 тис шкіл, де навчалися
1 233 тис. учнів. В 1950 р. тут працювало 24 вузи, в т. ч. 3 університети
і 110 середніх навчальних заклади. Велась активна боротьба з неграмотністю.
Початковою освітою було охоплено всіх дітей шкільного віку, майже в 10 раз
зросла кількість студентів. Радянській владі вдалося те, чого не вдавалося
жодній владі – отримання знань ставало загальнодоступним. Українська мова стала
переважаючою в середніх навчальних закладах.У західні області було направлено
на постійну роботу понад 50 тис. учителів різних спеціальностей, доставлено
тисячі підручників та посібників.У вузах лекції читались головним чином
російською мовою. Масово закривалися школи національних меншин (румунські,
угорські). До західних областей було направлено також сотні медичних
працівників вищої та середньої кваліфікацї, що дало можливість запровадити
безкоштовне медичне обслуговування населення. Таким чином, на
західноукраїнських землях було здійснено … (Культурну
революцію)
8) В «Історії
Української РСР», виданої за радянських часів, підсумки радянізації визначені
так: «Багатогранна організаторська і політико-виховна робота партійних
організацій, трудове піднесення мас, допомога центральних партійних і державних
органів створила умови для швидкого розвитку промисловості західних областей;…
керуючись ленінським кооперативним планом і використовуючи досвід колгоспного
будівництва в СРСР, Комуністична партія України в перші повоєнні роки
підготувала умови для масової колективізації с/г західних областей і на кінець
п’ятирічки завершила її. … Комуністична партія неухильно проводила в життя
мудру ленінську національну політику. Західні області із напівколоніального
аграрно-сировинного придатка, яким він був до возз’єднання, перетворився в
економічно розвинутий індустріально-колгоспний район республіки». Як по мені,
схоже на рапорт.
А якщо б ми писали
цю сторінку української історії, то які б зробили висновки? Які наслідки
радянізації західноукраїнських земель? Заповнення таблиці (усно чи письмово).
Проміжний підсумок
Зродились ми великої години
З пожеж війни і з
полум’я вогнів.
Плекав нас біль по
втраті України,
Кормив нас гнів і
злість на ворогів.
І ось ми йдем у бою
життєвому –
Тверді, міцні,
незламні, мов граніт,
Бо плач не дав
свободи ще нікому,
А хто борець – той
здобуває світ.
Доволі нам руїни і
незгоди –
Не сміє брат на
брата йти у бій,
Під синьо-жовтим
прапором свободи
З’єднаєм весь
великий нарід свій.
Це пісня-гімн УПА, створена
у жовтні 1942 р. Питання діяльності ОУН-УПА – це одна із найактуальніших поблем
сучасної історії та нашого суспільства, це, за висловом одного українського
історика, «Історія, якої ми не знаємо. Чи не хочемо знати?». Зараз ми
перегорнемо деякі сторінки цієї суперечливої теми. Експертами з цього питання
виступлять школярі. Опиратися в своїй розповіді вони будуть на ілюстративні
матеріали плакату «Історія, якої не знаємо. Чи не хочемо знати?», зробленого
руками учнів цього класу.
«Вільний мікрофон»
Запитання для
обговорення
1) Обговорення
результатів анкетування, проведеного учнями класу серед своїх рідних, знайомих,
сусідів з метою вивчення громадської думки жителів селища з приводу діяльності
ОУН-УПА.
2) У всіх народів
людей, які боролися за національну незалежість, називають національними
героями. Їх іменами називають вулиці, площі, міста, їм споруджують пам’ятники.
У нас же тих, хто боровся за національну незалежність, тривалий час називали і
називають нині, правда не так одностайно, зрадниками, бандитами, запроданцями. А
яким є ваше ставлення до ОУН-УПА?
3) В 1959 р. в
Іспанії біля королівського палацу Ескоріал було побудовано найбільший у світі
хрест. Сюди було перенесено і перезахоронено останки жертв Громадянської війни
1936-1939 рр. – республіканців і націоналістів. У світі це сприйняли як акт
примирення між колись ворогуючими частинами однієї країни. Спроби примирення
учасників білого та червоного рухів часів громадянської війни відбуваються і в
Росії. Як ви вважаєте, чи можливе примирення в нашій країні радянських партизанів,
воїнів Червоної Армії та вояків ОУН-УПА, примирення громадян України з цього
питання? Що може сприяти цьому? Що заважає? Яку позицію з цього питання займає
українська влада?
4) Повстанські
загони, схожі на українські, діяли і в інших країнах. В Югославії це були
четники – вони склали зброю через рік після приходу до влади Йосипа Броз Тіто.
«Зелені брати» в Прибалтиці трималися два роки. Армія Крайова у Польщі теж два
роки. УПА виявилася найбільш стійкою – вона вела боротьбу протягом майже 10
років після закінчення війни. Які причини тривалої боротьби УПА? Чи мала вона
шанс на успіх?
5) Радянська
історія називає повстанців незмінним словосполученням «буржуазні
націоналісти» або «бандити». І відмічає: «Ліквідація бандитизму сприяла
зміцненню радянської влади в західних областях України і залученню до активного
соціалістичного будівництва дедалі більш широкі маси трудящих». Багато хто з
людей старшого покоління, виховані радянською історією та пропагандою,
продовжує щиро вірити, що це дійсно так. Ким насправді були
повстанці для жителів Західної України? Що принесла цьому краю ліквідація
повстанського руху?
Проміжний висновок
Слово учителя.
Гортаючи
сторінки історії Української РСР, виданої за часів СРСР, я знайшла чимало
цікавих фактів, розповіді про людей, їх здобутки та досягнення, про успіхи на
шляху побудови комуністичного суспільства. Але я не знайшла жодного слова
про операцію «Вісла» - подію, що стосувалася сотень тисяч українців, які
проживали не території Польщі і були піддані насильному виселенню зі своїх
споконвічних земель. Це питання тривалий час було «білою плямою» нашої історії.
Наше завдання полягає в тому, щоб не лише розглянути це питання, а й дати йому
оцінку з політичної, правової та моральної точки зору.
Повідомлення учнів
Після
закінчення Другої світової війни СРСР врегульовував свої кордони з Польщею,
Чехословаччиною, Румунією щодо українських земель. Згідно договору між
Радянським Союзом та Польщею кордон мав проходити в основному по так званій
«лінії Керзона». Таким чином, частина українських земель – Холмщина, Підляшшя,
Надсяння, Лемківщина – опинилися на польському боці кордону. Разом з
українцями, які жили там споконвічно. Водночас частина польського населення
опинилась на радянській території. За домовленістю між Польщею та СРСР
передбачався обмін населенням на добровільних засадах. Протягом 1944-1946 рр.
близько 1 млн. поляків, а також євреїв та українців, які визнали себе полякими,
переселилися до Польщі, натомість з Польщі до УРСР було переселено понад 520 тис.
українців. («Велике переселення народів»). Оскільки процес переселення
супроводжувався насильством з боку польської влади, на захист українців
виступила УПА. В черговий раз (як це не раз вже бувало в історії) розпочалося
жорстоке польсько-українське протистояння. Загони УПА знищували переселенські
комісії, польських військових, спалювали села, з яких були виселені
українці і в які заселили поляків.
Тоді
польська влада вдається до рішучих кроків, щоб «одним махом двоих побивахом»:
по-перше, «остаточно вирішити українську поблему» - виселити решту українців з
їх споконвічних земель; по-друге, завдати удару українському повстанському
руху, оскільки, згідно польських документів, «Українське населення … бере
активну участь у діяльності банд або співпрацює з ними».
Ці
завдання і повинна була вирішити широкомасштабна депортаційна операція «Вісла»,
проведена у квітні-травні 1947 р. польською владою при підтримці кремлівської
влади. Про серйозність намірів Польщі свідчить той факт, що операція «Вісла»
проводилася силами п’яти дивізій піхоти, однією дивізією внутрішньої безпеки і
трьома додатковими полками плюс сили міліції, органів безпеки та
прикордонників. Радянська сторона перекинула зі Львова одну танкову дивізію,
спеціальні протипартизанські загони та заблокувала прикордонними військами
українсько-польський кордон. Всі ці сили було кинуто з метою переселити
українців вглиб Польщі, на так звані повернуті західні та північні райони
Польщі з обов’язковим розпорошенням серед польського населення (всього переселено
140-150 тис. осіб).Для тих, хто уникав переселення, було створено концтабір у
Явожно поблизу Кракова.
«Мозковий штурм»
У
1990 р. польський сенат засудив операцію «Вісла». А яку оцінку дамо ми?
Підсумкова бесіда
- Колишній чекіст Санніков у 2002
р. видав книгу «Большая охота. Разгром вооруженного подполья в Западной
Украине». В ній автор зокрема пише: «Ми виграли цю війну в Західній Україні,
але не перемогли». Які факти сьогодення підтверджують ці слова?
Готуючись до цього уроку, ставила своїм
заданням показати, що історію неможливо зображувати лише в чорно-білих
тонах (як це робилося в радянські часи і до чого так звикли люди старшого
покоління), що кольорова гамма тут набагато ширша. Коли ми всі це зрозуміємо,
тоді, можливо, станемо більш лояльними до свого минулого; будемо дивитися на
свою історію очима громадян України, а не очима громадян Польщі, Росії чи
будь-якої іншої країни, будемо давати оцінку тим чи
іншим подіям лише виходячи з інтересів України, її історії та її незалежності,
ретельно вивчаючи архівні матеріали. І головне, нехай історія залишиться
історикам, а політика – політикам. Врешті-решт, вийшло так, що ми живемо в
країні, де перемогли ідеї, за які воювали повстанці, а ідеї їх критиків та
переслідувачів терплять крах.
Дуже хотілося, щоб в наше суспільство прийшов громадянський мир. Адже Україна в
нас одна.
VI.
Оцінювання
Учитель оцінює роботу учнів на уроці
VI.
Домашнє завдання
Опрацювати матеріал підручника; підготувати розповідь про репресії стосовно
селян, інтелігенції, діячів УГКЦ, проведених в період радянізації.
Додаток
У квітні 1973 р. архівно-обліковим відділом КДБ при Раді Міністрів УРСР при
Президії Верховної Ради УРСР було підготовлено зведення про втрати радянської
сторони у 1944-1953 рр. Сумарні втрати дорівнювали 30 676 загиблими. За
категоріями статистика виглядала таким чином:
- співробітників НКДБ – МДБ –
687;
- співробітників органів
внутрішніх справ – 1 864;
- військовослужбовців
внутрішніх військ, прикордонних військ і Збройних сил – 3 199;
- представників органів
радянської влади: депутатів Верховної Ради УРСР – 2; голів облвиконкомів – 1;
голів міськвиконкомів – 8; голів райвиконкомів – 32; голів селищних рад – 1
454; інших радянських працівників –
1 235;
- працівників партійних
органів: секретарів обласних комітетів – 1; секретарів міських комітетів – 2;
секретарів районних комітетів – 44; інших – 160;
- колгоспників: голів колгоспів –
314; колгоспників і селян – 15 355;
- робітників – 676;
- представників інтелігенції –
1 931;
- дітей, людей похилого віку,
домогосподарок – 860
(Організація українських
націоналістів і Українська повстанська армія. Фаховий висновок робочої
групи істориків при урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН-УПА.// «Історія
та правознавство». - 2006 - № 7 (71) березень)
Немає коментарів:
Дописати коментар