Суспільно-політичний портрет України 30-х років ХХ ст

Після цього уроку учні зможуть:

·        Характеризувати основні риси суспільно-політичного розвитку України у 30-ті роки ХХ ст.;

·        Спираючись на знання, одержані при вивченні теми «Росія-СРСР», визначати сутність тоталітарного режиму і його прояви в Україні;

·        Аналізувати джерела інформації;

·        Робити порівняння, висновки, узагальнення;

Основні поняття: соціальна структура суспільства; тоталітарний режим; демократія.

Основні дати: 1936 р., 5 грудня – прийняття Конституції СРСР; 1937 р., 30 січня – прийняття Конституції УРСР.

Обладнання: карта України, портрети політичних діячів (Сталіна, Постишева, Косіора, Хрущова), документи.

                      ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

     Визначний український письменник і державний діяч В. Винниченко свого часу говорив, що історію України не можна читати без брому. Ліна Костенко, українська поетеса і громадський діяч, в одній з публіцистичних праць не так давно зауважила: а історію якої країни можна читати спокійно? Англії? Франції? Німеччини чи Іспанії? «Та й чим, власне, наша історія гірша, ніж в інших народів?» – запитує відома поетеса.

     Дійсно, історія України, як і історія інших країн світу, містить сторінки, сповнені піднесення, героїки, величі, звитяги, розквіту. Разом з тим, – кажучи словами тієї ж Ліни Костенко, – нам, як і «кожній нації є за що посипати собі голову попелом». І додає: «Тільки не треба тим попелом запорошувати очі наступних поколінь».

     Саме так – неупереджено – ми з вами спробуємо розглянути і оцінити один з найбільш суперечливих і неоднозначних періодів в нашій історії –   30-ті роки ХХ ст. Для нас цей матеріал не є незнайомим: ми вивчали його на уроках з всесвітньої історії впродовж кількох попередніх уроків – з історії України. На цьому уроці ми ставимо за мету спробу намалювати соціально-політичний портрет України 30-х рр., узагальнивши наші знання і доповнивши їх.

Допоможуть нам у цьому історичні джерела, які знаходяться і вас на партах, кожне з яких стане додатковим штрихом до цього портрету, аж доки штрихи не зіллються у цілісну картину.

     Відразу скажу, що за браком часу ми не зможемо повно висвітлити цю тему, тому зупинимося на головних питаннях.

     В ході розгляду даної теми ми спробуємо розв’язати проблемне питання: «30-ті роки називали по-різному: «епохою терору», «епохою утвердження соціалізму», «епохою Сталіна». А як би назвали цей період ви?».

     Окрім цього, ми з вами заповнимо таблицю, де спробуємо визначити основні риси соціально-політичного розвитку України у 30-ті рр. Запис – короткий , характеристика – 1-2 слова.

Основні риси суспільно-політичного розвитку України у 30-ті рр.
Позитивні	Негативні

   

ІІІ. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

     

План уроку.

1. Основні риси суспільно-політичного розвитку України у 30-х роках ХХ ст.

2. Репресії в Україні.

     Слово вчителя

      Якими подіями у світі були багаті 30-ті рр.?

США – «Велика депресія», «Новий курс Рузвельта»;

Німеччина – прихід до влади Гітлера, підготовка і розв’язання Другої світової війни;

Іспанія – громадянська війна і встановлення диктатури Франко;

Італія – правління Муссоліні;

Франція – встановлення уряду Народного фронту.

     Отже, загалом у світі в  30-ті роки домінували війни, криза економічна, політична, протистояння, фашизм та нацизм.

      В СРСР було усе спокійно: ні війн, ні економічної кризи, ні протистояння політичних сил. Більше того, СРСР переживав період економічного піднесення. Разом з тим, це був один з найбільш напружених періодів. Чому? Що відбувалося в СРСР у 30-ті роки? (Індустріалізація, колективізація, урбанізація тощо).

      Отже, в економічному плані СРСР та УРСР переживали великі зміни. Обличчя (економічне) країни змінилося, ніби після пластичної операції, проведеної майстерним хірургом – Сталіним.

  

      Усі ці економічні зміни плюс режим одноособової влади Сталіна докорінно змінили і соціально-політичне життя всієї країни і України зокрема.

       По-перше, змінився склад населення.

       Робота з документом №1. Завдання: переглянути таблиці, вміщені в цьому документі, щоб з’ясувати,  як змінилося соціально-економічне обличчя України внаслідок економічних перетворень 30-х років?

       Бесіда. Висновки.

      

       По-друге, зміни торкнулися основного закону країни – Конституції.

5 грудня 1936 р. на VІІІ позачерговому З’їзді Рад була прийнята Конституція СРСР. У всенародному обговоренні Конституції лише в Чернігівській області взяло участь понад 1 млн. чол. Цю Конституцію, яку ще називали «сталінською», характеризували як «найдемократичнішу з усіх відомих історії конституцій».

     Конституція СРСР стала основою і зразком для вироблення конституцій союзних республік, в т. ч. і Конституції УРСР. Її проект також жваво обговорювався в трудових колективах, у колгоспах, військових частинах і скрізь знаходив підтримку і схвалення. Ось слова київського робітника заводу «Арсенал» С. Струтинського на підтримку цієї Конституції: «Згадую, як я жив за царських часів: на околиці Києва, у підвалі. На роботу доводилося ходити пішки, бо на трамвай не вистачало грошей. Тяжка праця по 12-18 годин на добу дуже виснажувала нас. Трудовий народ був безправний. З цим жахливим минулим покінчила Велика Жовтнева соціалістична революція. Невпізнанно змінилося за роки соціалістичного будівництва життя трудящих… Нам, літнім людям, які пам’ятають безправ’я і всі страхіття минулого, особливо цінна та дорога кожна стаття Конституції».

     Робота з документом №2. Завдання: переглянути деякі статті Конституції УРСР, прийнятої 30 січня 1937 р., і визначити, наскільки демократичною була ця Конституція? Які положення Конституції свідчать про це? Як співвідносилося це з реальним життям?

    «Мозковий штурм» . Висновки.

     Робота з документом №3. Завдання: ознайомитися з листом  дипломата Ф. Раскольникова до Сталіна, датованого 1939 роком. СРСР уже 3 роки, а УРСР – 2 роки жили за новою Конституцією. Ф. Раскольников, який не повернувся до СРСР, щоб не стати жертвою репресій, теж характеризує життя у радянській країні 30-х років. Наскільки правдиво він його зображує?

     Евристична бесіда. Висновки.

«… якщо в державі немає нічого, окрім непостійної та капризної волі одного, то в ній нічого не може бути стійкого, а, отже, не може бути і ніякого основного закону». (Монтеск’є)

«Як для республіки потрібна доброчинність, а для монархії честь, так для деспотичного правління потрібен страх. Доброчинності воно не потребує, а честь для нього була б небезпечна». (Монтеск’є)

      По-третє, змінилася роль Комуністичної партії в житті суспільства. Мова йде і про ВКП(б), і про КП(б)У.

      Бесіда. На сьогоднішній день Мінюстом зареєстровано понад 100 партій. У 30-ті роки в Україні існувала лише одна партія – КП(б)У. У чому ви вбачаєте плюси і мінуси однопартійної системи?

      Робота з документом №4. Завдання: взявши за основу тексти пісень самодіяльних композиторів, з’ясуйте, яку роль у 30-ті роки виконувала партія комуністів?

      «Вільний мікрофон».  Висновки.

      По-четверте,у 30-ті роки  змінилася сама людина.

      Робота з документом №5. Завдання: прочитайте вислови визначних людей ХІХ-ХХ ст. і спробуйте, ніби мозаїку, скласти образ людини 30-х рр. Якою вона була і чому вона такою стала?

       Бесіда. Висновки.

       По-п’яте, висвітлити соціально-політичне життя 30-х рр. в Україні неможливо без того, щоб не згадати «організатора і натхненника всіх наших перемог» - Й.В. Сталіна. У 20-ті роки соратники Леніна називали Сталіна по-різному: «лютим дикуном», «кривавим осетином», «неучем», «Чінгісханом», «видатною посередністю», або ж взагалі уникали згадувати про нього у своїх працях як про політичного діяча.

       Робота з документом №6. Завдання: перед вами – плакати та фото 30-хрр. Використовуючи їх, а також знання, одержані на попередніх уроках з історії України та всесвітньої історії, з додаткових джерел, поясніть, як змінилося ставлення до Сталіна у 30-ті рр.? Ким був Сталін для радянського народу? Чому?..

       Доповнення.

       «Жодній людині у світі ще не вдавалося і ніколи, певно, не вдасться здійснити, здавалося б, потойбічне: знищити мільйони співвітчизників і одержати натомість сліпу любов ще багатьох і багатьох мільйонів громадян». (Д. Волкогонов)

       «Коли я все пригадую, всі думки збираю докупи, то мені хочеться кожного разу сказати одне й те ж: спасибі товаришу Сталіну! Тов. Сталін так підняв мене, рядового робітника, що про це я не міг і думати ніколи» (О. Стаханов)

      «Вся країна знала, що Сталін, піклуючись про неї, працює ночами, але ніхто, окрім його оточення, не знав, що він спить до обіду». (Л. Гозман, А. Еткінд)

       «Що ж хорошого було пов’язане для нас, для мене зокрема з іменем Сталіна в ті роки? А дуже багато, майже все, хоча б тому, що на той час майже все в нашій уяві йшло від нього і покривалося його іменем». (К. Симонов)

       «В своїх виступах Сталін був безапеляційним, але простим. З людьми - це ми іноді бачили в кінохроніці – тримався просто. Одягався просто, однаково. В ньому не відчувалося нічого показного, ніяких зовнішніх претензій на велич чи вибраність. І це відповідало нашим уявленням про те, якою повинна бути людина, що очолює партію». (К. Симонов)

       «Сталін вирішував, як бути. Вирішував сам. Він міг радитися, цікавитися думкою інших, запитувати дані… Знаю одне: він на той час забезпечив собі таке становище в партії і в державі, що, якщо він твердо вирішив щось, то на прямий опір йому не доводилось розраховувати, відстоювати свою правоту йому було ні перед ким, він з самого початку був правий, оскільки він приймав рішення… Сталін встиг поставити себе в таке становище, коли збирати голоси на підтримку свого рішення йому не доводилось». (К. Симонов)

        «Паралельно з винищенням опозиції йшло його особисте обожнювання. Йшла перебудова його біографії, йому приписувалися риси, яких він не мав, якості, якими він не володів, подвиги, яких він не здійснював». (Л. Троцький)

        «Нас виростив Сталін - на вірність народу,

          Натхнення на труд і на подвиги дав». (З Гімну СРСР)

         «Займи позицію» . Висновки.

        По-шосте, портрет 30-х рр. був би неповним, якби ми не розглянули питання про атмосферу, яка панувала у тодішньому суспільстві, принаймні офіційна. Найкраще її передають пісні того часу. Ось деякі з них.

        Розляглось колгоспне поле,

        Зеленіють ниви,

        І шумить земля піснями

        Про життя щасливе.

                Всі колгоспи наші квітнуть,

                Села не впізнати,

                Краще жити тепер стало,

                Краще працювати.

        Наша доля повна щастя,

        Вона радісно цвіте,

        То ж держава наша люба

        Дала життя золоте.

                          *

        Наша рідна Батьківщина

        Вся квітками вбралася,

        Ой народи усіх націй

        За руки побралися.

                На заводі і у шахті,

                На ланах колгоспних

                Славлять люди труд щасливий

                Співом стоголосним.

                           *

        Нас миллионы смелых, дружных,

        Нет преграды молодым.

        Если надо, если нужно,

        Мы и юность отдадим.

                Пусть без промаха бьют пули,

                Разбивая царство тьмы.

                Мировой союз республик,

                Коммунизм построим мы.

                             *

        Широка страна моя родная,

        Много в ней лесов, полей и рек.

        Я другой такой страны не знаю,

        Где так вольно дышит человек.

         Моя страна – страна такая,

         Какою станет вся земля.

         Моя родная, моя родная,

         Страна моя.

  

        «Мозковий штурм». Висновки.

Отже, спробуємо підвести перші підсумки і визначити основні риси соціально-політичного життя України 30-х років. Заповнення таблиці.

Основні риси соціально-політичного розвитку України у 30-ті роки
позитивні	негативні
Ентузіазм      Оптимізм      Демократична Конституція      Права і свободи громадян      Урбанізація       тощо	Терор      Диктатура Сталіна      Бюрократичний апарат      Порушення прав і свобод      Страх      Репресії      ГУЛАГ      Одностайність      Тощо

  

Учні роблять загальний висновок.

     Учитель.

     Всі досягнення як в економіці, так і в інших галузях життя, стали можливими завдяки небаченому ентузіазму, масовому героїзму людей. Ми завжди , і тепер, і надалі, пам’ятати цих людей – творців, будівничих. Але давайте згадаємо й імена тих, хто очолював роботу в Україні – секретарів ЦК КП(б)У. Це – Постишев, Хрущов, Косіор.

      Повідомлення учнів про діячів радянської доби Постишева, Хрущова, Косіора

      Бесіда.

   У  підручнику про Косіора, Хрущова, Постишева і про інших керівників партії та держави написано як про бездумних виконавців розпоряджень центру. Скажіть, а могли вони в тих умовах проводити власну лінію. Відстоювати власну позицію? Чому ви так думаєте?

       «Звичайно, треба реально собі уявляти, що означало тоді йти наперекір

Сталіну в оцінці загальнополітичної ситуації, … сказати вголос, що Сталін не правий, що він помиляється, просто кажучи, могло означати те, що, ще не вийшовши з будинку, ти вже поїдеш пити каву до Берії». (Г.К. Жуков)

       Висновки.

       Розповідь учителя.

       Якби ми з вами полистали підшивки газет – загальносоюзних чи республіканських – 30-х рр., то змогли б побачити, що більшість із них на першій сторінці містили матеріали про розслідування справ або судові процеси над

різними «шкідниками», «ворогами народу», «шпигунами», «терористами».

Ми були б вражені тим,

       - скільки багато в країні було таких внутрішніх ворогів;

       - скільки злочинів вони зробили проти радянської держави;

       - як швидко – протягом кількох годин – відбувалися судові процеси і негайно виконувалися вироки;

       - як народ дружно підтримував дії влади.

       «Коли в Москві відбувався процес спочатку Зінов’єва-Каменєва, потім П’ятакова і його банди, ми негайно зажадали, щоб його розстріляли. В нашому селищі навіть ті жінки, які, здається, ніколи політикою не займалися, і ті стискали кулаки, коли чули, що пишуть у газетах. І старе, і мале вимагало, щоб бандитів знищили». (О. Стаханов)

       Отож, СРСР захопив вир репресій. Поштовхом до них стали слова Сталіна про те, що, в міру зростання успіхів побудови соціалізму, його вороги будуть ще більше активізуватися, щоб перешкодити радянському народу рухатися у вірному напрямку. Іншими словами: хто не з нами, той проти нас.

От саме проти таких людей було спрямоване вістря репресій.

       В Україні репресії почалися ще з кінця 20-х рр. – «шахтинська справа» - проти старих спеціалістів Донбасу. Наступними жертвами стали селяни (спецпереселення, розкуркулення, голодомор). А далі вал репресій наростає, як снігова куля: «Спілка визволення України», «Український національний центр», «Польська організація військова», «Блок українських націоналістичних партій» та інші. Загалом протягом 1930-1941 рр. в Україні було виявлено понад 100 різних «організацій», «блоків», «центрів».

     Жертвами репресій стали всі верстви населення:селяни, робітники, інтелігенція, працівники державних і партійних органів, військові. Це сотні, тисячі жертв. «Цей реєстр такий довгий, цей реєстр такий безкінечний, як безконечна наша трагедія». (І. Багряний)

Бесіда

      1. Чи виправдані були ці репресії?

      2. Які наслідки вони мали для СРСР та УРСР?

Висновки 

Розповідь учителя

      Ми з вами говорили, що життя у 30-ті рр. мало дві сторони – трагічну і тріумфально-величну. Кожна з цих сторін мала свій закон. Ми вели мову про Конституцію 1937 р. як тріумф побудови соціалізму в СРСР.

      Але були й інші закони, які для багатьох означали трагедію:

1929 р. – обвинувачення проти тих, кого вважали ворогами народу, почали розглядати т. зв. «трійки» (перший секретар райкому партії, голова райвиконкому, начальник місцевого ДПУ). Розгляд справ було надзвичайно спрощено. Засуджених направляли на примусові роботи в північні райони (куркулі, непмани, старі спеціалісти).

1934 р. – Постанова Президії ЦВК СРСР про порядок розгляду звинувачень в підготовці чи здійсненні терористичних актів, згідно якої: а) на слідство відводилося не більше 10 днів; б) справи розглядалися без прокурора та адвоката; в) оскарження і помилування не допускалося; г) вирок про смертну кару виконувався негайно.

1937 р. – ці ж норми розповсюджувалися і на справи про шкідництво та диверсії. Максимальний термін позбавлення волі у справах про державні злочини було підвищено з 10 до 25 років. За пропозицією Л. Кагановича справи за політичними звинуваченнями стали розглядатися у позасудовому порядку, але з використанням смертного вироку. Голова РНК СРСР Молотов запропонував виносити вироки за списками (тобто без розгляду справи). На кожну справу відводилося кілька хвилин. Цього часу вистачало лише на анкетні дані, формальне з’ясування, чи визнає обвинувачуваний свою вину, і оголошення попередньо підготовленого вироку.

Бесіда

       1. Чи можна говорити про демократію в державі з такими законами?

       2. Навіщо владі потрібні були репресії?

       3. Як репресії змінили соціально-політичне обличчя 30-х рр.?

       4. Назвіть ознаки тоталітаризму стосовно України 30-х років ХХ ст.

Підсумки

        - Дозаповнення таблиці.

        - Вирішення проблемного питання.

        - Висновки: якими були 30-ті рр.?                                                            

               

ДОДАТКИ

     Документ №1.

ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
Рік	Населення (млн. чол.)	У т. ч. у % до населення                                              у містах                на селі
1913	35,2	19	81
1922	26,2	20	80
1939	40,5	34	66

СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ В УКРАЇНІ (%)
Категорія працюючих	1928	1939
Робітники і службовці  з них робітники	17,3 6	50,2 33,7
Колгоспне селянство і кооперовані кустарі		47,2
Колгоспне селянство, селяни-одноосібники  і некооперовані кустарі	78,1	2,6
Куркулі, непмани	4,6	-

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА 1930-х рр.
Назва	Ієрархія влади
Номенклатура	Й. Сталін - вождь
	Члени Політбюро
	Співробітники ОДПУ-НКДБ, керівники виробництва, партійні керівники, державні службовці
Інтелігенція	Технічна і гуманітарна інтелігенція
Робітничий клас	Робітники – передовики виробництва
	Рядові робітники
Селянство	Механізатори та інші спеціалісти  с/г
	Колгоспники
В’язні	Карні злочинці
	Спецпоселенці
	Політичні в’язні

Документ № 2

Конституція (Основний Закон)

Української Радянської Соціалістичної Республіки

( 30 січня 1937 р.)

Ст.1. Українська Радянська Соціалістична Республіка є держава робітників і селян.

Ст.2. Політичну основу Української РСР становлять Ради депутатів трудящих.

Ст.3. Вся влада в Українській РСР належить трудящим міста й села в особі Рад депутатів трудящих.

Ст.4. Економічну основу Української РСР становлять соціалістична система господарства і соціалістична власність на знаряддя та засоби виробництва, …. скасування приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і знищення експлуатації людини людиною.

Ст.12. Праця в Українській РСР є обов’язком і справою честі кожного здатного до праці громадянина за принципом: «Хто не працює, той не їсть».В Українській РСР здійснюється принцип соціалізму: «Від кожного за здібностями, кожному – за його працю».

Ст.20. Найвищим органом державної влади в УРСР є Верховна Рада Української РСР.

Ст.23. Верховна Рада Української РСР є єдиним законодавчим органом Української РСР.

Ст.39. Найвищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади Української РСР є Рада Міністрів Української РСР.

Ст.54. Органами державної влади в областях, районах, містах, селищах і селах є Ради депутатів трудящих.

Ст.84. Правосуддя в Українській РСР здійснюється Верховним Судом Української РСР, обласними судами, спеціальними судами СРСР, народними судами.

Ст.98. Громадяни Української РСР мають право на працю.

Ст.99. Громадяни Української РСР мають право на відпочинок.

Ст.100. Громадяни Української РСР мають право на матеріальне забезпечення в старості, а також – в разі хвороби і втрати працездатності.

Ст.101. Громадяни Української РСР мають право на освіту.

Ст.103. Рівноправність громадян Української РСР незалежно від їх національності і раси.

Ст.105. У відповідності з інтересами трудящих і з метою зміцнення соціалістичного ладу громадянам Української РСР гарантуються законом:

а) свобода слова;

б) свобода друку;

в) свобода зборів і мітингів;

г) свобода  вуличних походів і демонстрацій.

Ст.106. … громадянам … забезпечується право об’єднання в громадські організації.

Ст.107. Громадянам … забезпечується недоторканість особи. Ніхто не може бути заарештований інакше, як за постановою суду або з санкції прокурора.

Ст.111. Кожний громадянин…зобов’язаний берегти і зміцнювати суспільну, соціалістичну власність як священну і недоторканну основу радянського ладу…Особи, що роблять замах на суспільну, соціалістичну власність – вороги народу.

    

Документ № 3.

 Ф. Раскольников «Відкритий лист Сталіну» 17.08. 1939 р.

«Ваш «соціалізм», за торжество якого будівничим знайшлося місце лише за в’язничними гратами, такий же далекий від справжнього соціалізму, як сваволя вашої особистої диктатури немає нічого спільного з диктатурою пролетаріату.

… ви розтоптали конституцію як клаптик паперу, а вибори перетворили в жалюгідний фарс голосування за одну-єдину кандидатуру, а сесії ВР наповнилися акафістами і оваціями на честь самого себе. В проміжках між сесіями ви безшумно знищуєте … депутатів, насміхаючись над їхньою недоторканністю і нагадуючи, що господар землі радянської не Верховна Рада, а ви. Ви зробили все, щоб дискредитувати радянську демократію, радянський соціалізм … Поступово замінивши диктатуру пролетаріату режимом вашої особистої диктатури, ви відкрили новий етап, який в історію нашої революції увійде під іменем «епохи терору».

… Ніхто в Радянському Союзі не відчуває себе в безпеці. Ніхто, лягаючи спати, не знає, чи вдасться йому уникнути нічного арешту. Нікому немає пощади. Правий і винний, герой Жовтня і ворог революції, старий більшовик і безпартійний, колгоспний селянин і повноправний представник, нарком і робітник, інтелігент і Маршал Радянського Союзу – всі однаково піддані ударам вашого батога, всі крутяться в кривавій каруселі.

… Ви скували країну страхітливим жахом терору, навіть сміливець не може кинути вам в очі правду.

… Ви безгрішні, як папа! Ви ніколи не помиляєтесь!

В брехливій історії партії, написаній під вашим керівництвом, ви обікрали мертвих, убитих і зганьблених вами людей і присвоїли собі їх подвиги і заслуги.

… Ви забрали у колгоспних селян будь-який стимул до праці, …ви розоряли присадибні ділянки, щоб примусити селян працювати на колгоспних полях … Ви організатор голоду…

… Ви позбавляєте мінімуму внутрішньої свободи на працю вченого, письменника, живописця».

     

(Открывая новые страницы… Международные вопросы: события и люди/  Сост. Н. В. Попов. – М.: Политиздат, 1989)

 Документ № 4

В труді героїчну ми любим Вітчизну,                     

Кипуча йде праця у селах й містах.

До щастя народного, до комунізму

Нам партія сонячний вказує шлях.

                    *

А дала народу життя і любов

Більшовицька партія – рідна наша кров.

Ой, щаслива доріженька –

По ній партія іде.

За собою із любов’ю

Свій народ веде.

Документ № 5

«В Європі ніколи не вважали злочинцем того, хто живе за кордоном, і зрадником того, хто переселяється в Америку. У нас немає нічого подібного. У нас особа завжди була пригноблена, поглинена, не намагалася навіть виступити. Вільне слово у нас завжди вважалося свавіллям, самобутність – крамолою, людина пропадала в державі, розчинялася у громаді». (О. Герцен)

«… страшніший для російського народу – ворог внутрішній – він сам своїм ставленням до себе, людини, поважати і цінувати котрої його не вчили, до батьківщини, котру він не відчув, до розуму і знань, сили яких він не знав і не цінував, вважаючи їх панською вигадкою, шкідливою для мужика». (М. Горький, пролетарський письменник)

«Людина – це гвинтик у єдиному суспільному механізмі». (Й. Сталін)

«30-ті роки … були і роки небаченого ентузіазму, подвижництва, масового трудового героїзму. Нам зараз часом важко уявити, як мільйони людей, часто маючи мінімум необхідного для нормального життя, вірили, що вони справді творці комуністичного грядущого, що від їхньої самовідданості залежать не тільки їхні долі, а й долі світового пролетаріату». (Д. Волкогонов  «Тріумф і трагедія»)

«Сталінський соціалістичний СРСР – то є суцільний концтабір поневолених людей – людей безправних, стероризованих, заляканих, голодних, вбогих». (І. Багряний, політв’язень)

«Сьогодні в нас, здавалось би,

І сумніватись ні в чому!

Живи, твори і знай собі –

Хвали вождів і партію…»      (В. Симоненко)