Фрагмент науково-дослідницької роботи "Село Лосинівка в період окупації (1941-1943 роки)"

Облік населення

З метою вирішення першочергових завдань на всіх окупованих територіях було проведено реєстрацію працездатного населення. В Лосинівці  складені списки мешканців села  і працюючих колгоспників  [4].

Дані таблиці «Загальна кількість населення селища Лосинівка станом на    1 липня 1942 року» свідчать, що на окупованій території  перебували  значною  мірою  жінки та діти. Частка жінок, дітей та людей похилого віку (від 65 років) становила 79%. Діти до 16 років становили 43% населення Лосинівки.  Іншими словами, кожні 4 із 5 осіб окупованого села – це жінки, літні люди та діти! Таким є один з головних висновків демографічної ситуації в Лосинівці.

Аналіз цієї таблиці дозволяє зробити ще один висновок: в окупованій Лосинівці жінок було більше,  ніж чоловіків. До того ж, їх було не взагалі більше, а більше саме в тому віці, який відносився до категорії «робоча сила». Кількість жінок віком від 16 до 65 років становила 34%, чоловіків того ж віку – 21 % від загальної кількості населення. Отож і тягар, який окупанти поклали на цю силу, несли на своїх плечах в основному жінки. Вони ж складали більшість остарбайтерів.

Населення, що потрапило до списків, отримувало посвідчення особи. Посвідки давали змогу окупаційній владі з’ясувати склад населення Лосинівки та скоригувати свої плани щодо експлуатації трудових ресурсів. Однак навіть наявність посвідки не давала права переїздити з місця на місце або просто виїжджати за межі свого села у власних потребах.

Ті, хто переїздив на постійне місце проживання в Лосинівку чи Лосинівський район, повинні були пройти реєстрацію та одержати довідку, в якій надавався дозвіл на проживання «на території с/управи та за її благонадійність староста села ручається [19, арк. 101]». Кожна сільська управа обов’язково подавала відомості про новоприбулих за усталеною формою.  Обліку підлягали й військовополонені. Зокрема, в період 24 жовтня 1941 – 2 березня 1942 років на обліку перебувало 307 осіб [11]. Це були жителі селища, які повернулися з полону додому та працювали у місцевих громадських господарствах.

Повсякденне життя селянства знаходилося під суворим контролем з боку окупаційної влади. Встановлено, що на середину 1942 року в Лосинівці проживало 6442 особи. Більшість з них – 79% – становили жінки, діти, літні люди. Саме вони винесли на своїх плечах весь тягар окупації. «Народ могло врятувати тільки диво.    І це диво з’явилося відразу ж, коли нависла смертельна небезпека над народом, –     в особі старих і жінок. Навчені житейським досвідом Першої світової й громадянської воєн, голодуванням двадцятих і штучним Голодомором 1932–33 років, діди України не розгубилися, проявили найвищу мужність і небачену завзятість у праці … жінки України, несучи цей тяжкий хрест, знаходили в собі сили, рятуючи дітей, сім’ю, рятуючи Україну. Наші матері й бабусі – ангели-хранителі нашого народу» [40, с. 188, 193].