«Німеччина
чекає на вас...»: остарбайтери Лосинівки.
Примусова депортація працездатних людей торкнулася
практично всього українського народу, майже кожної сім᾿ї. «Це було явище, що
його можна порівняти лише з нескінченними нападами татарсько-турецьких
наїзників, які забирали те, що було найбільшою цінністю українського народу –
його дітей, причому найбільш міцних і тямущих».
Щоб виконати поставлене завдання, гітлерівці
розгорнули в Україні пропагандистську кампанію із закликом до населення
добровільно записуватися на роботу до Німеччини. Розповсюджувалися гасла про
гарні умови життя і праці, про переваги, які отримає молодь від перебування за
кордоном. Окупаційна влада використовувала всі наявні методи й засоби
інформаційно-психологічного впливу на громадян, зокрема пресу, листівки,
плакати.
Однак згодом гітлерівці розпочали насильницьке вивезення
людей на роботу до Німеччини. Спогади Дигала Юхима Йосиповича, який з травня
1942 року до травня 1945 року перебував на роботі у Німеччині, переконливо
доводять, що в Лосинівці мобілізація трудових резервів відбувалася примусово.
Для цього були задіяні староста села, голови громадських господарств, поліція.
Відомості по громадських господарствах про кількість
завербованих та таких, що виїхали на роботу в Німеччину відображені в табл.
3.1.
Таблиця 3.1
№ громадського
господарства
|
Кількість завербованих
|
Виїхало на роботу в Німеччину
|
№1
|
60
|
44
|
№2
|
Немає даних
|
Немає даних
|
№3
|
36
|
20
|
№4
|
Немає даних
|
Немає даних
|
№5
|
100
|
27
|
№6
|
30
|
9
|
№7
|
10
|
1
|
№8
|
32
|
7
|
№9
|
14
|
12
|
Ці відомості супроводжувалися поясненнями уповноважених громадських господарств.
Громадське господарство №9: «… Було завербовано 14 душ, виїхало 12 душ. 2 душі вернулися по документах.
Утьокших немає [12, арк. 18]». №1: «Завербовано 60, з них виїхало до
Німеччини 44. Частина людей (6) не пройшли по комісії, частина ж звільнена в
сільуправі або райуправі, частина по декілька разів втікали з Німеччини [12,
арк. 19]». №8: «… було визначено на роботу в Німеччину, а саме 1. Назаренко
Яков Макс., 2. Назаренко Сенька Мар., якії
утикли і на місці уїх у симні нима кого замінит то дайте розпорядження що робит
із такими людьми. 22/7-42 р. [12,
арк. 26]». «По гром. госп-ву №3 Лосинівського района здорових людей в
колічестві 2х чол. для назначення на роботу і Німетчину нема, ввіду болезней і
сімейного положення по документам. Уповн. гром. госп. 4.7.42 р. [12, арк. 32]». «Гром. госп. №3 Лосинівського района собщает, что по гром. госп-ву людей яких можна
визначить на роботу в Німеччину нэма. Особи яких можна визначить на роботу в
Німеччину по сімейному положенню имеют документ от Ніжінськой комисии или от
врача об освобождении поэтому вызначать людей в Німеччину ми
не можем [15, арк. 30]». «Визначені
на роботу в Німеччину виїхали 12.5. 42 р.» [12, арк. 55]. «Додаток АЛ». В
архіві містяться списки сімей, члени яких виїхали на роботу в
Німеччину [12, арк. 12]. Вивезення в Рейх зустріло спротив місцевого населення,
який мав переважно індивідуальні форми: від підкупу посадовців, симулювання
захворювань до втеч і переховувань.
Архівні документи за 1943 рік свідчать про те, що родини
тих жителів Лосинівки, яких вивезли на роботу в Німеччину, одержували
матеріальну допомогу [23]. «Додаток АН». Зокрема, в листопаді 1942 року 74 особи
одержали виплати в розмірі 65 або 130 карбованців, у грудні 1942 року – 94
особи на загальну суму 12 025 карбованців [8].
За підрахунками Управління Народного
комісаріату внутрішніх справ у Чернігівській області, що оприлюднені в Хронологічному
довіднику про тимчасову окупацію [56] число остарбайтерів із Чернігівської
області складало 60 766 осіб. «З обласного та районних центрів Чернігівщини угнано
у рабство (підрахунки станом на 1947 р.): … Лосинівка
(колишній райцентр) – 25 [56, с. 3]».
Рівень життя окупованого села не задовольняв
загальнолюдських потреб. Люди виживали, як могли. Існувало мінімальне
продовольче забезпечення, так само мінімально функціонувала медицина, освіта. Діяльність
освітніх і медичних установ відбувалася
під контролем і за активного втручання окупаційних властей. Важливим
результатом дослідження цього питання є уточнення даних по чисельності
населення Лосинівки, вивезеного на роботи до Німеччини. Встановлено, що дані, оприлюднені
в книзі [56], не відповідають дійсності. Насправді число остарбайтерів з Лосинівки становить не 25 осіб, а 98 [12, арк. 12].
Найстаршому з них було 46 років,
наймолодшому виповнилося п’ятнадцять. 76% остарбайтерів – молоді люди 1921–1926
років народження, 58% – жінки. Встановлено, що людей до Німеччини відправляли примусово.
Немає коментарів:
Дописати коментар