Заходи німецької окупаційної влади по організації
навчального процесу в
школах Лосинівського району
Лосинівський
район окуповано у вересні 1941 року. Чернігівщина увійшла в зону військового управління, на цій
території переважно було збережено довоєнний адміністративно-територіальний
поділ на області, райони та сільради, але органи влади повністю змінено [47]. В окупованому Ніжині створено польову комендатуру №197, у підпорядкуванні якої було 10 районів, в тому
числі й Лосинівський [55].
Органи влади почали формуватися
відразу після захоплення німцями району [10, арк.1]. Створено комендатуру, районну управу,
старостат. Саме вони мали займатися питаннями
освіти. При Лосинівській управі створено районну інспекцію народної освіти (РІНО), її очолив Дигал Роман Григорович. До війни
він працював вчителем. Діяльність інспекції відбувалася під цілковитим
контролем і за активного втручання окупаційних властей. При відділі освіти
створено штат шкільних інспекторів, які контролювали виконання розпоряджень і наказів.
Загалом, німецька верхівка мала різні думки з приводу
політики в галузі освіти. Так, А. Гітлер з прихильниками своєї політики Г. Гіммлером, Е. Кохом, вважали: відкриття шкіл і вищих навчальних
закладів в майбутньому призведе до пробудження національної свідомості
українців, що може створити умови для повстання проти окупаційного режиму.
Рейхсфюрер СС Г.Гіммлер наголошував: «Для ненімецького населення на Сході не
повинно бути ніяких шкіл, крім чотирикласної початкової школи. Початкова школа
має ставити своєю метою навчати учнів тільки рахувати максимум до 500 і вмінню
розписатись, старанність і слухняність
є божою заповіддю. Вміння читати я вважаю необов’язковим [39]».
У зоні військової
адміністрації освітня галузь регулювалася постановою VII
відділу армії №34 від 29 грудня 1941 року, де було чітко окреслено коло
дозволених на окупованій території навчальних закладів [28]. «Додаток В». Фактично
відтоді у зоні військового командування розпочалося створення «нової» системи
освіти. Вона повинна була відповідати інтересам окупантів та забезпечувати господарства слухняною робочою силою. «З
приходом німців в район,
народна освіта від трудящих цими палачами була відібрана. Німці, разом з німецько-українськими націоналістами,
закрили Радянську школу, заборонялася будь-яка політична діяльність [20, арк.1-2.]». Шкільні приміщення часто
використовувалося не за призначенням. Наприклад, в Макіївці «…школу перетворено
на конюшню … в чистих класних кімнатах з фарбованими підлогами поставлено
німецьких коней, які підковами зовсім зіпсували підлоги і вкрили товстим шаром
гною фарбовані підлоги. Парти столи та шафи побили і наробили з них жолоби для
коней а також попалили в пічках. Цінні меблі та навчальні обладнання німці
погрузили на машини та забрали з собою [20, арк. 36–39.]». «Додаток Г». В школах
Коломійцівки, Галиці та Рівчак-Степанівки розмістилися представники нової
влади, під зерносховище переобладнано один з корпусів Лосинівської середньої
школи [20,
арк. 1-2.]». В приміщенні Сальнянської середньої школи був «штаб
поліції [23, арк. 150.]».
Німецька влада,
підпорядкувавши собі освіту, визначила дату початку навчального року. У вересні 1941 року навчальні заняття
розпочалися лише на Донбасі, Харківщині, а також у деяких школах Чернігівської
і Сумської областей [57]. Навчальний рік у Лосинівському
районі розпочався в лютому 1942 року [22, арк.44]. Цьому
передувало проведення на початку 1942 року переобліку майна наявних в районі
шкіл [16, арк.20,21].
Базовою в роки
окупації стала початкова освіта, яку давала чотирикласна народна школа. Це було
кроком назад порівняно з радянськими часами. Враховуючи обмеження, що існували стосовно інших типів
освітніх закладів більш високого рівня, саме початкові школи становили основу
системи освіти в Лосинівському районі. Було створено спочатку 11, а згодом 26
початкових народних шкіл. За ними «до особих вказівок» залишали в користуванні
всі землі, які належали їм в 1941 році [5, арк. 269]. Ці школи були на
балансі районного бюджету. З 1 січня 1943 року утворено окремі бюджети при
кожній сільській управі, їм було передано «утримання шкіл та других
культурно-освітніх установ» [4, арк.20].
Новопри-значені завідувачі шкіл повинні були надати доповідну записку
про стан школи, де містилися відомості про стан школи, опалення, забезпеченість
підручниками, літературою, наочними приладами. Завідувач пропонував список
вчителів, яких «краще використати при розгортанні 1–4 класів з даними про
освіту, партійність, національність, стаж педроботи, їхні короткі
автобіографії» [15, арк. 27-28]. Спираючись на документи архіву, було складено списки шкіл та вчителів,
які працювали в них.
Найбільшими школами
в районі за кількістю учнів та вчителів були Макіївська та Лосинівська школа
№1. За приблизними підрахунками (через плинність учнів точних
даних встановити немає можливості) в школах Лосинівського району впродовж
1942–1943 навчального року перебувало до 2 500 учнів – близько 36 % від
довоєнного рівня та найменший показник за всі роки війни. «Додаток И». Це стало
можливим тому, що: 1) у народних школах навчалися діти віком від 7 до 11 років,
решта дітей не були охоплені навчанням; 2)
скрутне матеріальне становище сімей, відсутність одягу, взуття призвело до
того, що не всі діти шкільного віку відвідували школу; 3) слабка матеріальна
база шкіл району, незабезпеченість паливом, підручниками, шкільним приладдям; 4)
очевидною була відсутність перспективи – існуюча школа не в змозі була
забезпечити відповідний рівень освіти. Очільник прифронтового району «Б» групи
армій «Південь» доповідав у серпні 1942 року: «Рівень підготовки учня, який
закінчив чотирикласну школу, настільки низький, що його недостатньо навіть для
роботи ремісником чи конторським службовцем» [57].
Організація навчального процесу народних шкіл порівняно з
попереднім (радянським) періодом не зазнала суттєвих змін. Навчальний рік
розпочинався 1 вересня,
поділявся на чотири чверті. Передбачалися тижневі канікули восени та навесні,
майже два тижні взимку, літні канікули. «Звітність районових народних шкіл за 1942/1943 рр.» містить перелік предметів, що вивчалися. Серед архівних документів не знайдено програм, за якими навчалися учні.
Проте відомо, що навчання проводилося згідно
календарних планів, складених
вчителем. Таким чином, стає очевидним, що у першому, другому та четвертому класах учні мали по 4 уроки при шестиденному навчанні. Пріоритет
надавався вивченню української мови та арифметики (9–10 уроків на тиждень), у
цих класах вводився предмет каліграфія. У 3-4 класах додавалося обов’язкове
вивчення німецької мови. На уроки фізичного виховання, трудового навчання,
малювання відводилася невелика кількість годин. Влада мала намір дати жителям
лише мінімальні знання читання, письма рідною мовою, лічби та німецької мови.
Згідно розпорядження Лосинівської РІНО про порядок
закінчення 1942-1943 навчального року, учні 4 класів здають «іспити»: «з
арифметики (писемні та усні), укр. мови (диктант та усні), німецької мови
(диктант та усні). …У другому та третьому класах передбачалося проведення
підсумкових контрольних робіт та диктантів з української мови, арифметики,
німецької мови [9, арк. 49]».
Навесні 1943 року
освітня політика окупаційних властей зазнала змін. Очевидно, ними була
усвідомлена об’єктивна потреба у запровадженні семирічної освіти. В районі передбачалося
створити семирічні школи та підвищити заробітну плату працівникам освіти. Підставою
може слугувати «Інформація окупаційної адміністрації про нову структуру
шкільної освіти 9 травня 1943 р.» та розпорядження
Лосинівської районної управи [29, ст. 265 ]. Але втілити в життя дане розпорядження окупаційна
влада не мала можливості: у вересні 1943 року Лосинівський район було звільнено.
Дії окупантів дають підставу стверджувати, що питання
освіти населення окупованих територій хвилювало їх найменше. Основною ланкою
«нової школи» була чотирикласна школа, яка відповідала цілям окупантів і
розглядалася ними як найбільш економна й ефективна форма навчання та виховання молодого покоління
окупованих територій в умовах війни. В Лосинівському районі було створено 26 початкових
народних шкіл, де навчалася порівняно
невелика кількість учнів з огляду
на довоєнний час. Організація роботи навчальних закладів та управління ними в
цілому ґрунтувалася на радянських традиціях. Документально доведено, що в 1943 році окупаційна влада мала намір
запровадити в районі семирічну освіту.
Немає коментарів:
Дописати коментар